понеділок, 29 червня 2015 р.

Столітня.



Роки, мов макові зернини,
Пройшли у нашої Катерини,
Бабусею давно її зовуть,
А тут уже прабабусею
Давненько стала.
Так праправнуки родились,
Поки рідній  бабусі
Більше  сто літ вклонилось,
І по при все вона радіє.
І  добре знає , що все
Своє прожите життя
Своїм потомкам посвящає.
Й маленька боса дітвора
Щасливо бігає до неї
І їм вона передає
Далекі спогади життєві.


Вірш   присвячений  найстарішому жителю села Княжолука                                                               Катерині Павлів , якій виповнилося в червні місяці 101 рік.


Автор Іван Проців

Немає коментарів:

Дописати коментар