Столітня.

Роки, мов макові зернини,

Пройшли у нашої Катерини,

Бабусею давно її зовуть,

А тут уже прабабусею

Давненько стала.

Так праправнуки родились,

Поки рідній  бабусі

Більше  сто літ вклонилось,

І по при все вона радіє.

І  добре знає , що все

Своє прожите життя

Своїм потомкам посвящає.

Й маленька боса дітвора

Щасливо бігає до неї

І їм вона передає

Далекі спогади життєві.

Вірш   присвячений  найстарішому жителю села Княжолука                                                               Катерині Павлів , якій виповнилося в червні місяці 101 рік.

Автор Іван Проців