четвер, 25 серпня 2016 р.

25-а річниця Дня Незалежності України.



   Яскраве сонечко своїми  блискавично - золотистими промінчиками оповило синьо-жовті стяги  вздовж вулиці Шевченка та Промислова села Княжолука. А на будівлях установ, організацій , житлових будинків  установлені  пропори України, які надихають на святість державної символіки.  Синьо-жовтий стяг  став для мешканців села  святинею, яку попереднє покоління пронесло крізь віки  і протягом десятиліть борються зі зброєю в руках та ненасильницькими методами за відродження  Української самостійної соборної держави .





       З метою виховання молодого покоління, почуття  патріотизму і шанобливого ставлення до історії Держави та з нагоди  відзначення 25-ї річниці
Дня Незалежності України  рішенням виконкому 28.07.2016 року були затверджені заходи  з  підготовки та відзначення в селі 25-ї річниці
незалежності України. 






            Ці  заходи  були спрямовані на  проведення урочистостей на
зміцнення громадської злагоди,  консолідацію суспільства, та широку пропаганду державної символіки України.
                Зранку мешканці села поспішали на Богослужіння до  храмів УПЦ КП  Святої Мучениці Параскеви-П’ятниці отця Михайла Довжанського та УГКЦ Дмитрія отця Ярослава Савки, а після на Панахиду  до могили Січових стрільців та пам’ятника Небесній  сотні.
                               

                 Тут пройшла  спільна молитва всіх присутніх парафіян разом з отцями за мир і спокій в нашій Державі, за надання сили і витримки військовим, за тих хто загинув від рук  російського агресора на рідній українській землі.
                    Отець Михайло Довжанський наголосив, що відзначаючи  25-у річницю Незалежності нашої  держави ми усвідомлюємо її  справжню цінність. У такий  складний  час для рідної України у кожного українця слово «незалежність» є надзвичайно важливим . 
                    Готуючись до проведення свята, виконавчим комітетом сільської ради організовано  очистку кюветів та скошено придорожні смуги по вулиці Шевченка, Промислова  а також  закуплено та вивішено 30 прапорів України  по даних вулицях.    


           
                  В сільській бібліотеці оформлено інформаційну полицю “З Днем народження, Україно!”
                    За розпорядженням сільського голови  Віктора Мальона від 22.08.2016року  за 199, в залі засідань адмінбудинку сільської ради   відзначено грамотами  кращих працівників установ  та активістів  села :
-        за високу професійну майстерність та внесок у розвиток культури Прикарпаття:
- педагога  Княжолуцької ЗОШ І-ІІІ ст.. Маслій Надію Михайлівну;
- бібліотекаря сільської бібліотеки Бабінчук Марію Ярославівну;
- завідувача сільською бібліотекою - Яремко Любов Михайлівну;
- керівника народного колективу с. Княжолука «Барви Прикарпаття» - Надіївську Марію Ігорівну.





-        за багаторічну сумлінну працю та вагомий особистий внесок у розвиток культури Прикарпаття завідувача сільським клубом Мальон Марію Григорівну;
-        за вагомий внесок у розвиток культури рідного краю та активну професійну майстерність Проціва Івана Івановича секретаря Княжолуцької сільської ради, учасника народного аматорського фольклорно-етнографічного колективу «Барви Прикарпаття» ;





-        за активну участь  у культурному розвитку села   учасників народного аматорського фольклорно-етнографічного колективу «Барви Прикарпаття»Сича Григорія Миколайовича, Шимків Надію Йосипівну, Мельникович Ганну Дмитрівну,Беляк Мирославу Федорівну, Надіївську Ольгу Михайлівну, Проців Ганну Степанівну;





-        за виконавську майстерність та художній рівень  членів гуртка художнього читання при сільському клубі с. Княжолука   Маслія Святослава Васильовича, Пилип’як Вероніку Віталіївну, Фединяк Вікторію Романівну, Фединяк Соломію Романівну, Василишин Анастасію Юріївну, Ковердан Лесю Ярославівну,Проціва Валентина Ігоровича, Титиш Анастасію Ігорівну, Камишан Юлію Іванівну, Мосонь Арсенія Борисовича, Лукаш Вероніку Сергіївну, Гайнюк Ірину Василівну, Гайнюк Зоряну Миколаївну, Титиш Ольгу Ігорівну, Мосонь Євгенія Борисовича, Надіївську Анну Ярославівну, Проціва Вадима Ігоровича.






                     У святковій  концертній програмі у виконанні  українських патріотичних пісень  взяли участь народний аматорський фольклорно етнографічний колектив «Барви Прикарпаття» села Княжолука, в репертуарі якого прозвучали пісні : «В’язанка стрілецьких пісень»,»Я до тебе горнусь , Україно», «Ой, у лузі червона калина», «У темному лісі»«Нас весна не там зустріла», солістки колективу Марії Надіївської - «Україна - мати»«Україна це ми», «Рідна Україна» та учасники гуртка художнього читання при сільському клубі с. Княжолука,  в репертуарі яких звучали  патріотичні вірші та згадка  про патріотів села, які брали і беруть участь в неоголошеній війні з російським агресором .



 Сільський голова Княжолуцької сільської ради  Віктор Мальон привітав присутніх з надзвичайно важливим святом для кожного українця – святом 25-ї річниці незалежності України. Побажав мирного неба ,спокою , сонячного тепла в кожній оселі.




 Після завершення святкової програми, солістка народного аматорського фольклорно етнографічного колективу «Барви Прикарпаття» Марія Надіївська взяла участь у виконанні патріотичних пісень, присвячених  25-ій річниці незалежності  України  в селищі Вигода.




Іван Проців.

неділя, 21 серпня 2016 р.

На сторінках прожитого.


        Майнуло вісімдесят п’ять років,  а  життя триває і кожен день нову сторінку відкриває.  Так почала свою  розповідь  пані Марія  Федоришин, жителька села Княжолука,яке  розташоване  на Долинщинні  в підніжжі гір  Прикарпатського краю. Уродженка і мешкає  в  с. Княжолука з дня народження. Народилася в багатодітній сімї  Івана та Катерини Бердан,  де виховувалось девятеро дітей, а Марія була другою в родині по народженню. Батько працював у Вигодському ліспромгоспі касиром , а мати поралася  по господарству та займалася вихованням дітей.


     Під час війни була  маленькою, пам’ятає початок війни, окупацію, визволення та закінчення війни. Майже в кожній сільській хаті були гучномовці і в центрі   села Княжулука був потужний гучномовець з якого   почули про початок війни та інші події. В той час,  під час мобілізації,  була вистроєна колона чоловіків, яких доправляли до Вигодського  району . Хтось  проводжав сина ,батька,  чоловіка  рідного чи близького із сльозами на очах, поруч  плач, крики, бо всі розуміли,що для багатьох  присутніх це останнє   побачення.   
   

     Страждання, хвороба, голодування, втрата рідних,  життя  під постійним  страхом смерті  не покидала жодну родину  мешканців  нашого краю.
     Та раптом сумна звістка про батька приголомшила її родину. В ніч на 21 вересня 1948 року   на свято «Марії»  було вбито  батька  і завезено  до Вигодського районного  центру  .Батько загинув від рук НКВС разом з  односельчанами Василем Пирином, Романом Яциняком та  Іваном Могитичем. Їх було вбито по звірячому та пошматовано кулями. Не знаючи місця захоронення батька, родина Бердан була в  роздумах і пошуках.  Марії п'ятнадцять років, залишилась мама вдова, сестричка Ольга, якій був тільки один рік, всього девятеро  дітей. Мамі  від  сліз  очі не просихали , говорить Марія. Але доля їх не зламала. Щоб допомогти родині,   малолітною дівчинкою  продавала сіль , яку брала в с. Боднарів і пішком, несучи її на плечах, доставляла на відстань 14 км. до с. Комарово , а там міняла на хліб , яким  годувала свою родину. Молодші за неї  допомагали мамі в господарці, сестра Анна пішла на службу до  гр.  Анни Шкурлей.     

          Час ішов ,  діти виростали, а мати раділа. В 1953 році Марія вийшла заміж за Ярослава Федоришина  з яким прожила 62 роки.Народила і виховала п’ятеро дітей , а поруч з ними тридцять п’ять онуків та правнуків. Та додала: «І  це найкраще,  що залишаємо після себе – нащадки, саме вони будуть зберігати пам’ять  про своїх предків, передавати з покоління в покоління  історію нашої родини…  .Ісотрію, що почалася  в роки найстрашнішої  в житті людства війни та післявоєнні роки. Історію, яка стала основою та  продовженням  майбутнього  моєї родини.»        
 

                   
  Хоч яке було важке життя Марії  та пісня, любов до Храму ніколи  не покидали її. З дитячих  років   ходила до Храму та співала в церковному хорі, але й ніколи не минула сільський клуб. Вона  завжди  скрізь  встигає , знає за сім’ю    і  всю родину,  господарство, прийти  до Храму,  навідати хворого.     
  

        Та тільки після проголошення України пані Марії вдалося прикласти максимум зусиль, щоб тіло батька  та односельчан перезахоронити з с. Пациків на кладовище с. Княжолука.                                                                                            Хоч як би там не було, на  свою долю не нарікає. Тільки просить в Бога здоровя.





Іван Проців