субота, 21 листопада 2015 р.

Історія вічності.


          Курята Віра Георгіївна  народилася 02 грудня 1925 року  в Житомирі в багатодітній сімї   військового  Бахмутова Георгія Юхимовича. В сімї налічувалось  п’ятеро дітей,  а Віра була другою дитиною. Нелегкий шлях  дитинства випав на її долю.  Ось 1941 рік, полум’я війни  вже  вирувало декілька днів. Ворожі війська  захоплювали міста і села  . Тисячі людей гинули . Народ повстав  на захист своєї Вітчизни. Несподівано  ворог  підходив  до Житомира, гуркіт  і постріли  збентежили кожного , як і кожного українця. Усьому місту довелося йти далеко в  ліси. Тодішня семикласниця, учениця  школи  села Новий  Завод  Віра,  стала  на захист своєї Батьківщини в  третє партизанське зєднання  –  Маликова під командуванням Славіка в лісах  Явна, Баранівського  району  на Житомирщині. А  батька  дівчинки Георгія  Юхимовича  Бахмута  забрали  на захист Батьківщини відразу з роботи, він залишив  багатодітну сім’ю з дружиною, так і не повернувшись  додому . Народившись в сімї військового , Віра постійно  з  своєю родиною переїжджала з місця на місце по призначенню служби батька. Після вторгнення німецького війська,  зимою 1941 року,  сім”я Віри була вигнана на сніг, але завдяки  оточенню своїх людей їх розмістили в приміщенні лісництва села Новий Завод. З болем  в серці  містяни покидали Житомир.  Цілими  родинами  жінки з дітьми  ховалися в лісах , а чоловіки збиралися в партизанські загони і боролися  із загарбниками. Мов  павутиння в  лісах  Явни   розкидались   сирі і темні землянки  в партизанських загонах , що і не давало можливості  ворогу захопити  Житомир. Однак двічі   німецьке військо  вторгалося в місто та постійно отримувало поразку  завдяки  героїзму наших побратимів. Маючи  шкільні технічні навики,  її брат Олександр 1923 року народження  конструював  радіоприймач, де вони разом прослуховували  передачі Кремля  та доносили до місцевих . Саме це і послужило їм стати їх   зв’язковими , а  брату  згодом  вступити в партизанський загін радистом.
     


     Жорстоке поводження  загарбників з тутешніми вбитими земляками та військовими , не надання доступу до  вбитих, поранених , які сутками  стікали кровю, породжували ненависть  до себе в місцевих жителів. Саме це породжувало мужність  і безстрашність до знищення ворога на  рідній українській  землі. Партизанські загони  боролися з фашизмом , доповнюючи  військову техніку  вогнем  люті і ненависті  до загарбників, завдаючи їм ударів, що знищувало їх присутність на житомирщині. Сотні ранених та закривавлених отримували від  Віри  першу медичну допомогу. Саме це дало їй можливість  почути себе потрібною на війні із ворогом.  Біль, стогін  цілодобово в лісах  не зламали маленьку дівчинку. Вона віддавала себе повністю  в справі  медичної допомоги.  Не гаючи вільного часу, вона  доносила в партизанській загони  вкрай важливі інформації. І чим далі була війна, тим більше люди усвідомлювали велич народного подвигу, а ще більше  - ціну перемоги. 
       



        В 1944 році  Віра Георгіївна була назначена  начальником  відділення зв’язку  в селі  Новий Завід  та стала на весільний рушник  і поєднала свою долю з  Альфредом  Івановичем 1925 року народження , з яким народила і виростила четверо дітей. Постійна робота , господарка, виховання дітей- так і проживала Віра. В 2004 році вона стала вдовою, а в 205 році переїхала до дочки Аліни Олійник  в  західний регіон України на Прикарпаття  в село Княжолука . Тут вона живе і милується  життям, просить в Бога здоровя. Бо старість, інвалідність  та  недуга не дають  можливості пересуватися, відвідувати храм Божий.  Попри все радіє своїм дітям,  восьмим онукам та восьмим правнукам.   
      Адже  війна – гори і сльози. Мільйони  людей  перейшли через це пекло, через випробовування і муки  важкої війни. Десятки років промайнуло  з  часу закінчення війни , а пані Віра   залишилась по сьогодні  і пам’ятає цей жах , та  сторінки  минулого  ніколи не витерти з пам’яті. І сьогодні Віра Георгіївна  вірить,  що сьогоднішнє покоління не  забуде  тих, хто подарував  усе, хто  ціною свого життя  подарував  час сьогодення. А нагородні листи, подяки, значки і медалі  для неї, як спогади минулого.



 Іван Проців.


Місцеве самоврядування.




            Ось і минув  день нових змін. Хтось залишає  позаду  не аби яку  довгу дорогу роботу в органах місцевого самоврядування, а інші  беруть присягу бути на цій ниві,  бути вірним народу і працювати на  його благо. Саме  так пройшла  перша сесія  восьмого скликання Княжолуцької сільської ради.  Сільська виборча комісія  в складі  Світлани Бабінчук та Марії Гуйван  урочисто вручили посвідчення  новообраним  сільським депутатам та сільському голові Віктору Мальону.  В свою  чергу  Віктор подякував  односельчанам  за  довіру і запевнив, що прикладе  максимум зусиль , щоб виправдати їхню  довіру, а село було б одним із кращих. 
       В  порядку роботи сесії  доведено до відома  присутніх  про створення  більшістю депутатів  депутатської фракції  «Рідне село», яку очолює  депутат виборчого округу №6 Іван Проців.
       

Не обмежуючись своїм часом, на сесію прибув депутат Івано-Франківської обласної ради Остап Дзеса. Він доповів про досягнення  та плани  будівництва нашого регіону. Особливу увагу  приділив  стадії завершення   першого корпусу новозбудованої школи в селі Княжолука.  Вдячний виборцям за довіру. Навів приклади про тісну співпрацю з сільським головою  Ігорем Беляком  та органом  місцевого самоврядування вцілому, і буде працювати над тим , щоб і надалі новобраний голова  та депутатський корпус співпрацювали разом. Адже попереду  будівництво другого корпусу  школи, завершення будівництва будинку культури.
    

  Понад  тринадцять  років,  будучи   депутатом   Долинської районної ради, Волидимир Іванишин , колишній начальник, а сьогодні заступник начальника Долинського ЛВУМГ, розповів про  спільні зусилля досягнутого    в  соціально  економічному  та  культурному  розвитку села. Бо тільки спільною працею органу місцевого самоврядування  з органами  вищих рівнів можна досягти не аби яких успіхів. Дякував  колишньому керівництву  на чолі  з сільським головою Ігорем Беляком і вирить, що новообраний орган  місцевого самоврядування села на чолі з Віктором Мальоном  буде працювати на користь  сільської громади.
     
 
 Із заключним словом виступив  сільський голова попередніх скликань Ігор Беляк, потиснувши руку новообраному сільському голові Віктору Мальону. Побажав йому разом з депутатським корпусом  і надалі працювати в плані соціально-економічного та культурного розвитку села. Також  дякував  виборцям , колишньому  депутатському корпусу  , членам  виконавчого  комітету, керівникам установ, організацій, депутатам  районного та обласного рівня , які сприяли  у вирішенні  планів соціального та культурного розвитку села. А саме,  Комітетом Верховної Ради України   - в  2011 році   орган місцевого самоврядування   нагороджено медаллю  з питань  державного будівництва та місцевого самоврядування;   орган місцевого самоврядування  ввійшов в книгу  «Місцеве самоврядування України  від краю до краю», третє видання; нагороджено грамотою з питань державного будівництва та місцевого самоврядування – За вагомий внесок у розвиток місцевого самоврядування та зміцнення української державності  ; розпочато будівництво будинку культури; в стадії завершення будівництво першого корпусу школи І-ІІІ ст.; реконструйовано потоки Саджава, Дунаєць, Млинівка з метою запобігання  затоплення житлових будинків та  сільськогосподарських земель;  двічі проведено берегоукріплення річки Свіча; прокладено тверде покриття по вул. Промислова, Визволення, Хмельницького ;  80% освітлено сільські вулиці,   встановлено  вісім автобусних  стоянок; встановлено пам’ятник Небесній сотні; збудовано 16 площадок під контейнери ТПВ, придбано 75 контейнерів під ТПВ; в адмінбудинку сільської ради встановлено санвузол, проведено заміну вікон і дверей, встановлено євроопалення, переведено опалення адмінбудинку на тверде паливо;  проведено капітальний ремонт  приміщення сільського клубу з новозбудованим парадним входом, придбано в приміщення сільського клубу театральні крісла , два види сценічних костюмів для аматорського колективу;  фольклорно-етнографічний колектив «Барви Прикарпаття» здобув народного; відновлено життєдіяльність сільського кладовища;  постійний ремонт грунтових сільських вулиць; збудовано пішохідний місток  протяжністю 30 м/п . з вул. Долинська на вул. Дебелівка;  встановлено кабельний інтернет; проведено впорядкування сільських вулиць , встановлено таблички  з  назвою  вулиць  та номерним знаком будівлі;
Завдяки заступнику сільського голови Івану Проціву  сільська рада брала участь в проектах обласних конкурсів  і отримала  в 2012 році   Диплом третього ступеня переможця першого обласного  конкурсу  «Громада кращого довкілля» і отримала 50 000 грн., в 2013 році  диплом  переможця другого ступеня обласного конкурсу  «Краща етнокультурна громада» в номінації «Етнокультурний регіон Бойківщина» і отримала 100 000 грн., в 2014 році Диплом третього ступеня , третього обласного конкурсу «Громада кращого довкілля» і отримала 50 000 грн., в 2015 році  Диплом першого ступеня  четвертого  обласного конкурсу «Громада кращого довкілля» і отримала  150 000 грн.
  Саме кошти місцевого самоврядування, кошти з державного бюджету та кошти від обласних проектів  дали можливість досягти  цього успіху.


Іван Проців

вівторок, 10 листопада 2015 р.

Творча наснага.


     



   На дворі затягнуло холодним вітром, закружляло  жовте листя з дерев і рознеслось по всіх стежинах  Долинщини,  а  сонячне проміння ледь пробивалося  через щілини хмар, освітлюючи небесні простори. Тим часом народний  аматорський фольклорно-етнографічний колектив «Барви Прикарпаття»  з наповненим кошиком народних українських  пісень  та в’язанкою  українських пісень  поспішав на участь в районній  концертній програмі  народних колективів,  присвяченої Дню працівника культури  міста  Долина. Під бурхливі  оплески  зустріли  присутні  в залі проведення  святкової програми  цей колектив в супроводі народних інструментів  під керівництвом художнього керівника Марії Надіївської та аматорів  Ганни Проців,  Надії Шимків, Ганни Мельникович, Марії Бабінчук, Любові Яремко,  Марії Мальон,  Григорія Сича, Івана  Проціва.



         Марія  Надіївська не тільки художній керівник, а й солістка народного колективу,   яка покорила своїм  голосом  всіх учасників  святкового дійства.  В знак  багаторічної  творчої праці  працівників сільського клубу села Княжолука   районним відділом культури   з нагоди святкування Дня працівників культури  нагороджено грамотою. В залі  багато зібралось   працівників культури району  та аматорів народного мистецтва а також його шанувальники.  Кожен  із колектив,  які брали участь в святковому дійстві,  привезли з собою крім пісень, народні  мистецькі  витвори та  витвори домашньої кухні.  
Учасників свята  вітали    керівники  відділу  культури, Долинської РДА  та   духовенства.



Іван Проців.

На виборах 25 жовтня 2015 року









Іван Проців