Богоявлення-2015

Саме в цей день 19 січня 2015 року, в День Водохреща тобто в день народження Ісуса Христа парафіяни села Княжолука після  богослужіння  в храмі Святої Мучениці Параскеви-П’ятниці  Київського Патріархату приходять на берег  річки Свіча з отцем Михайлом Довжанським для святкового богослужіння. В процесі богослужіння  отець занурює у річкову  воду хрест, свічі  під спів хору «Во Йордані  хрещуся тобі, Господи…». В своїй проповіді отець згадав про Небесну сотню, про тих хто загинув на Сході, просив здоров’я  нашій українській армії, щоб свячена вода принесла кожному користь, і кожен щоб дбав  про чистоту власних думок і вчинків.

      Після чого  вода вважається освяченою. Кожен присутній старається побувати біля річки щоб напитись йорданської водиці,  омити свої руки, обличчя задля своєї краси та здоров’я.

    Повертаючись в свої оселі парафіяни набрали у свої філіжанки, посуд йорданську  водицю. В той час , отець   окроплює всіх присутніх і разом з процесією під спів церковного хору  різдвяних колядок  повертаються до храму. По дорозі до храму священною водицею отець окроплював всіх зустрічних, транспорт, оселі. Принісши водицю додому, господар окроплює все в оселі і його родина сідає до столу . Перед обідом  всі члени сім’ї до споживання їжі задля свого  здоров’я  п’ють освячену воду.

     Тим часом парафіяни , переконавшись з року в рік, що вся вода на Водохреще цілюща та щоб відчути чудодійну силу , вони не тільки пили воду, а й пірнали в холодній воді. Стверджуючи, що це купання забезпечує  силу і здоров’я  аж до наступного  Водохрещення. 80-и  літню Анну Корзун купання на Водохрище перетворилося на  справжню  традицію, від чого вона отримує  духовне і фізичне полегшення , чим додає собі енергію та бадьорість. Вона  має віру у Бога, і у те , що купання принесе їй тільки користь.

   І всі, хто купався поряд з Анною Корзун  на Водохреще твердять, в упевненості цілющої води та заново народженні

Колядували разом.

    

 04 січня 2015 року на  Прикарпаття в Івано-Франівську область прибув  потяг  з учнівською молоддю шкіл м. Миколаєва. Від них на територію села Княжолука  прибули  на чолі Ніжніковської Катерини Євгенівни – вчителя англійської мови, , голови Миколаївської обласної організації  «Українська платформа «Собор» 

 - ліцеїсти  Богдан Дмитро Сергійович, Ковальов Владислав Сергійович, Шевченко Максим Олександрович;

- учні 25 школи  Просянкіна  Олександра Віталіївна, Каракай Вікторія Вікторівна.

      Сільський голова Ігор Беляк та директор Княжолуцької ЗОШ І-ІІІ ст.. Михайло Пенгрин подбали про місце проживання гостей на території сільської ради.

      Саме в  Різдвяні свята  вони перебували в родинах педагогів школи Ольги Дмитрівни Льохерт, Галини Тарасівни Галій, заступника сільського голови Івана Івановича Проціва, спеціаліста сільської ради Оксани Василівни Юнко.

       В день Святої Вечері за традицією вони скуштували кутю, дванадцять пісних страв  та побачили, як заносять в оселю  солом’яного  дідуха, щоб в новому році  родина вся щасливою була, щоб хліб родився, щоб рід завжди гордився, щоб ніколи не хворіли  і в житті раділи, щоб Україна процвітала і свій народ весь об’єднала.

Ще споконвіку існує в нашому селі  гарний звичай  бажати один одному і господарям  щастя , здоров’я, многа літ, усіх статків   в оселі і родині. 

     В Різдво Христове колядували діти, дорослі, парубки та дівчата,  вертеп дитячий  та дорослий, церковна коляда, а під вечір газди. Але першими  оповісниками народження Христа  в різдвяному обряді були діти, які збиралися групами і обходили оселі, співаючи колядки та вінчівки.І в кожній хаті відчувалося  святкове тепло і людям ставало легко та приємно на душі. Адже коляду чекали з нетерпінням і щедро віддячувалися грішми.

       Районна державна адміністрація, ввідділ освіти подбали  про  можливість побувати в місцевих  храмах  УПЦ КП та УГКЦ, Гошівському монастирі та храмах інших міст та сіл району, музеях Івана-Франка та «Бойківщина», школах,сільських бібліотеках та підприємствах району. Брали участь  з місцевими учнями та жителями села в колядках. Ознайомлювалися з місцевими традиціями  та інфраструктурою Прикарпатського краю.

        В ніч з 9 на 10 січня,  гості відправлялися  на свою батьківщину. Та важко було їм  розлучатися з родинами в яких  проживали і святкували . Були , як  в рідному домі, та час промайнув дуже швидко. Адже на них чекають батьки і рідна домівка..