четвер, 29 червня 2017 р.

З Днем народження!

З Днем народження!


Приємну, чуйну, надзвичайно відповідальну  людину – спеціаліста землевпорядника Княжолуцької  сільської ради   Наталію Скрипник щиросердечно вітаємо з Днем  народження.
Бажаємо й надалі   залишатися   такою енергійною і невтомною, завзятою і неспокійною душею, щирою і турботливою , щедрою на добро.
Нехай Господь Бог  щедро дарує Тобі  щастя, здоровя,  світлу радість та родинні гаразди.

З повагою   -  колектив працівників   Княжолуцької  сільської ради, керівники установ та організацій села.

неділя, 25 червня 2017 р.

103-я річниця Дня народження Катерини Павлів.


       Сьогодні  пані Катерина Павлів  зустрічає 103 річницю дня свого народження, жителька села Княжолука, що на Прикарпатті. 
      В своїх спогадах про минуле була відвертою,  все життя  працювала, бо треба було самотужки виховувати своїх дітей.   Недавно в її оселю прийшла сумна  звістка - помер її син Іван, на якого вона покладалася та за ради кого жила. Та не могла собі це простити. Важко видихнувши , сказала : «Божа сила».   І сьогодні Вона живе в оточенні  своїх онуків та правнуків.


         Ніколи не думала, що стільки проживе,  посміхаючись сказала Вона.  Постійно працювала, ніколи нічим не хворіла, та й сьогодні нічого не болить. Однак останнім часом  поболюють ноги, очі  і це їй незвично. Важко жити , коли ти вже не можеш повноцінно працювати, але в душі не затаїш . «Хочеться жити далі»- сказала Вона.


         Зі словами щирих привітань , побажань міцного здоров’я , добра та миру на землі  завітали до 103-х літньої пані Катерини сільський голова Княжолуцької сільської ради Віктор Мальон разом з працівниками сільської ради . Вони вітали її з особистим  святом . Сільський голова зазначив, що саме на таких як пані Катерина потрібно рівнятися нашому молодому поколінню, вчитись у неї мудрості та гідності, щоб бути чуйними та надійними.



Іван Проців.

середа, 14 червня 2017 р.

Ми діти України.



         Присутність   капелана у лавах військових є потрібною і корисною підтримкою . Саме  такими є старший капелан протоієрей   ІВано-Франківської  Єпархії  Управління Військового Духовенства  Іоан Креховецький та отець Анатолій. Сьогодні  військові не уявляють життя на війні без капелана, як життя сина без матері.


        В  Україні   існують цілі батальйони  військових капеланів , відділи військового духовенства при Церквах та релігійних громадах. Знаючи про їхню неабияку важливу підтримку наших військових в зоні АТО,  а саме Станиця Луганська, Щастя,   Лисочанськ, Попасне,    жителі сільської громади   села Княжолука  12.06.2017 року  внесли  і  свою частку  в потребах поваги та взаєморозуміння до  військових . До завантаження  автомобіля  долучився сільський голова Віктор Мальон   разом  з  жителями села Княжолука  . Вони  принесли  для  військових  продукти харчування  - консерви, закрутки  тощо.


         За  час ведення збройних конфліктів російським  агресором  в Україні  сталося  дуже багато і важливих  змін.  Змінилася українська  армія і ставлення громадян до своїх захисників та роль  представників духовенства у військовому середовищі.
        Будучи серед військових та доставляючи гуманітарну допомогу  капелани добре розуміють їх , а також те що вони пережили .


        Спілкуючись з капеланами ми зрозуміли  яку велику силу  вони приносять на захист нашої Неньки-України,  що ми  всі  повинні пам’ятати -  ми діти  однієї України і маємо робити все можливе, щоб об’єднати український народ, здійснити мрії тих хто пролив свою кров і продовжує проливати заради  нашої Вітчизни, молитися за них, а Господь нехай дарує  мир і благословення для всього нашого народу.



Іван Проців.

понеділок, 5 червня 2017 р.

Життя і справедливість.




                  На дворі теплі весняні дні , а на деревах зявляються бруньки.  Під   яскравим  промінням сонечка,   золотом виблискують  купола   храму  Святої Мучениці Параскеви – Пятниці УПЦ КП , втішаючись  цвітінню перших весняних квітів, появі  маленьким листочкам на  тополях , які красуються  на фоні святині. Навкруг ніжні  блакитні  пелюстки  пролісків , наче усміхаються , тягнуться до сонечка.  А  на душі   в односельчанина   Мальона Василя Костянтиновича  07.08.1936 р.н. надмірно  чудова гармонія  барв і звуків. Народився він в селі Княжолука  у багатодітній сімї Константина та Марії Мальон. В  сім’ї  було  шестеро дітей .Батько  трудився все життя у Вигодському ліспромгоспі , а мати поралася в господарці та займалася вихованням дітей. Не легка доля випала Василю. Адже він  у сімї був другим, тож прийшлось йому допомагати батькам  по господарству та  доглядати  молодших. Любов до рідного,  до своєї нації батьки Василю прищепили з дитинства. Та час був важкий. Та думки  про символіку  України  в 90-х роках   не покидали його  . Саме  03.03.1990 року   перед будівлею  сільського клубу, він самотужки встановив флагшток   на шпилю якого замайорів синьо-жовтий  прапор України  -  символ її державності і незалежності. А згодом на сільські збори  , які проводив   на  той  час сільський голова  Остап Йосипович Винник,  прапор України  Василь Мальон  заніс  в приміщення сільського клубу. Дух  того визначного моменту живе і досі в кожного односельчанина. Це одна з найголовніших подій в житті кожного  односельчанина 90-х років. Це  і є свідченням  заради справедливості та об’єктивності. Цей прапор  в центрі села біля сільського клубу наблизив національне відродження на селі і набув великої потужності  серед селян  і закликав  їх  до активних  акцій . Згодом  даний флагшток Василь Мальон  самотужки  встановив біля могили Січових Стрільців з правої сторони по вул.. Визволення. Любов до  рідної серцю символіки  Василя Мальона  де в кого серед мешканців   викликала емоційну реакцію. Та це на зламало його.  Він взяв на себе  цю відповідальність і підняв  прапор України.. Погрозливі і лукаві  вигуки   в його адресу не зупиняли його. Та згодом десятки, а потім  сотні і т.д.  односельчан підняли синьо-жовті прапори.

       Василь Мальон  в 1956 році закінчив  радіотехнічну школу в м. Баку під час військової служби  з 1955 по 1958 роки..,  а після демобілізації став робітником Вигодського  ліспромгоспу. Трудова діяльність  його  складає більше 50 років і  10.03.2016 року  вийшов на пенсію  з посади електромонтера  Долинського водоканалізаційного  господарства.   
        З 1980 року він   голова Братства Андрія Первозванного в селі Княжолука.   З 1988 року- член партії Народний рух України.  В 1989 році- учасник  конференції по  затвердженню  Товариства української мови в селищі Вигода, яка проходила в будинку культури,   що і було підґрунтям для потенційного відродження, що зберігало основну його цінність – рідну мову.   
         Сьогодні він  віддає належне  партії «Свобода». Є постійним учасником всіх  політичних  територіальних та районних  заходів  щодо  відродження та збереження української національності. Адже  національне відродження базується на здобутках українського народу, традиціях національної державності, матеріальної та духовної  культури.    
         Згадане минуле  потрібно знати кожному односельчанину, щоб поповнити  свої знання  про історичні події  та осіб, котрі приймали  в них участь, корисне  для розуміння  тодішніх  і сьогоднішніх  політичних подій  на селі.

І. Проців.