Спогади довголіття.

Майнули роки, посивіла вже  голівка, довга дорога прожитого   залишається   по заду,  так розповідала 90 –літня  ювілярка Анастасія Михайлівна Дякун, яка народилася  і проживає в с.  Княжолука  .Нещодавно   11 квітня 2015 року виповнилося їй   дев’яносто  років. Народилася в  багатодітній сім’ї ,  де було семеро дітей.  В 1932 році  пішла  здобувати освіту в Княжолуцьку школу ,а вже  в 1936 році, закінчивши чотири класи ,покинула школу  і  пішла трудитися  по господарству батьків  та допомагати  молодшим братам та сестрам. В 1941 році  була вивезена в Німеччину, де працювала з ранку до пізньої ночі  не  покладаючи рук у бауера  Отто Шох .Виконувала роботи по господарству  та по хаті. Доїла вручну   біля двох десятків корів, готувала та подавала корма худобі,  тощо. Ласки й тепла батьківського тут не було, тільки роби швидко. Важка праця виснажувала її . Та не забували  про молитву і завжди благала  Бога допомогти повернутися  до рідної оселі  на Україну. І це диво сталося. Вже  в  1942 році  Анастасії вдалося повернутися  до батьків на Україну. В 1946 році  вона вийшла заміж за гр. Юрія Дякуна,  з яким  народила і виховала семеро дітей. То ж все своє  життя вона присвятила  своїм дітям. Бувало  на прожитій ниві по різному, але і за те вдячна Богу що, живе та радіє своїми дітьми, онуками та правнуками.   Зі словами щирих привітань, побажань міцного  здоров’я, миру   в адмінбудинку  Княжолуцької сільської ради   ювілярці  побажав сільський голова   Ігор Беляк. Та додав , що саме  в цей сонячний , весняний , теплий  день свій знаковий ювілей відзначає  Анастасія. Це  день, який  символізує її душевну щирість, жіночну мудрість, велику християнську любов. І нехай горе  обходить її стороною, а щастя приходить і ллється рікою,хай Мати Божа її охороняє, а Господь із неба щастя посилає. В дарунок на згадку  90-літнього  ювілею  Анастасія Дякун   отримала від автора І.Проціва  книжку «Стежками минулого». То ж вона сьогодні живе і радіє  своїм дітям, 11- онукам та 10- правнукам  та   дякує Богу за кожен прожитий день.

Іван Проців