Україна буде завжди.

           21 листопада 2017 року  на території Княжолуцької сільської ради  як і  на всій  території України проводились    заходи з Дня Гідності та Свободи.

          В Княжолуцькій ЗОШ  І-ІІІ ст..  під керівництвом  педагога  Ольги Володимирівни Бойченко проведено цей захід за участю учнів та  педагогічного колективу школи , працівників   органу місцевого самоврядування , учасників АТО та  революції ,  духовного наставника отця Олега Фесняка  храму Святої Мучениці Параскеви – П’ятниці  Української Православної Церкви Київського Патріархату.

         Саме в цей день, учасники заходу, як ніколи, проявили свою любов до рідної України. Сьогодні нашій  країні як ніколи потрібно бути єдиною та згуртованою.

        Присутні  хвилиною мовчання вшанували  пам’ять  загиблого  односельчанина  учасника бойових дій Ігоря Денисіва ,  всіх  хто  віддав   своє життя  за долю  України.

       Директор   школи  Пенгрин Михайло Васильович  в своєму виступі  наголосив, що  не одному поколінню  українців довелося ціною власного життя  здобувати  право  прийдешніх поколінь  на Незалежність.  І наші односельчани , яких сьогодні мобілізовано до лав українського війська з честю відвойовують та захищають кордони  нашої України  і  продовжують боротися  за її цілісність.

       Отець Олег Фесняк  храму Святої Мучениці Параскеви – П’ятниці  Української Православної Церкви Київського Патріархату  в своєму зверненні до присутніх сказав, що  тільки віра і тверда молитва до Бога  збереже  всіх нас  і  нашу неньку Україну. І дуже боляче, що так склалося в нашій країні , але ми свято віримо, що все це закінчиться. А після пережитого ми станемо сильнішими.

      

  Богдан Віталій Віталійович – учасник АТО з болем згадував  шлях жахіть, який йому  удалося  пережити в східному регіоні Донецької та Луганської областей в боротьбі  з  російським агресором. І в пам'ять всенародних героїв ми не маємо права здаватися і  боротися, ми зобов’язані боротися і захищати нашу Батьківщину.

       Руслан Фіголь – учасник  Майдану сказав , що  тільки разом ми побудуємо   сильну Українську державу. А пройдений шлях революційних подій  буде тільки історією. Сьогоднішній день  Гідності І Свободи – історія  свята 21 листопада 2013 року, коли в Києві на Майдані Незалежності розпочалась акція протесту на припинення українським урядом підготовки до підписання  Угоди про асоціацію   між Україною та Європейським союзом.

       Віктор Мальон  - сільський голова  наголосив, що  Україна пройшла не легкий свій тернистий шлях  до Незалежності. За прожиті роки  ми стали гордими та мужніми. Ми народились  і живемо тут, на землях України.  бо ми гідні цієї землі. На завершенні  виступу згідно розпорядження   за № 291   від  21.11.. 2017 року   «Про представлення  до нагороди учасників  бойових дій»,     Керуючись  ст.. 42  п. 20  Закону України «Про місцеве самоврядування  в Україні» нагородив грамотами  «За мужність і героїзм в антитерористичній  операції в Донецькій та Луганській областях України з нагоди святкування  ДНЯ ГІДНОСТІ  І СВОБОДИ УКРАЇНИ»  жителів села  :

1.Мельника Ярослава Анатолійовича

2..Василишина Олега Миколайовича

3.Богдана Віталія Віталійовича

4.Половку Сергія Степановича

5.Яциняка Михайла Михайловича

6.Бабінчука Андрія Кіндратовича

7.Бунчака Тараса Зіновійовича

8.Марчака Василя Васильовича

9.Надіївського Зіновія Михайловича

10.Семківа Василя Івановича

11.Яциняка Володимира Михайловича

12.Антолика Віталія Васильовича

13..Мельника Івана Васильовича

14.Бабінчука Дмитра Ігоровича.

15.Лученчина Василя Васильовича

16.Петрина Миколу Івановича

17.Товстуляка Арсена Васильовича

18.Бабінчука Миколу Андрійовича

За військову службу  в Українській Армії під час мобілізації :                                    1. Голуба Степана Васильовича.

За військову службу за контрактом  в Українській Армії під час антитерористичної операції : 

1. Заставського Генадія рійовича,                                                                                 

2. Гайнюка Володимира Івановича.

Посмертно  «За мужність і героїзм в антитерористичній  операції в Донецькій та Луганській областях України з нагоди святкування  ДНЯ ГІДНОСТІ  І СВОБОДИ УКРАЇНИ» :

1.     Денисіва  Ігоря Івановича.

      На знак пам’яті  про героїв , які поклали своє життя  за Свободу  та Гідність нашої держави педагог  Надія Маслій  з  кращими  учнями  школи  поклали квіти до пам’ятного  знаку «Небесній Сотні».

        Учні молодших класів учасникам АТО та Революції Гідності дарували свої художні вироби.

         Педагогічним колективом школи  серед учнівської молоді  проведена виховна година «День Гідності і Свободи в Україні – вшанування найвищих людських цінностей:життя,  свободи,  гідності, мужності та героїзму».

       Працівниками сільської бібліотеки  зроблена  викладка  літератури «Революція Гідності, охрещена кров’ю .

        В сільському клубі    проведена година – спомин до Дня Гідності   та  Свободи «Верни нас пам’яте  вогниста, у той далекий листопад».

Іван Проців

З днем народження Любов Степанівну Шолом - касира Княжолуцької сільської ради.

     

                

        Шановна колего  Любов Степанівна Шолом, з днем народження,  Бажаєм , щоб з кожним роком  все більше набиралася  сил для великих трудових звершень. Щоб творчі ідеї лилися рікою і втілювалися в реальному житті. Нехай удача справджує тебе в будь-яких починаннях, а гроші ніколи не будуть для тебе труднощами. Поваги і розуміння тобі  як на роботі так і у сімейному вогнищі.

Хочемо всім колективом побажати,

Щастя й радості у хаті,

Міх здоров'я , кошик грошей,

Щастя від людей хороших.

Від дітей і чоловіка - втіху,

Добру вдачу, жменьку сміху,

До життя наснагу мати,

З добрим настроє вставати.

На роботу поспішати,

Вчасно звіти поздавати,

Для держави послужити,

Щоб всім краще в світі жити!!!

З повагою  колектив працівників Княжолуцької сільської ради, керівники установ та організацій села.

З днем народження Оксану Богданівну Кальмук - діловода Княжолуцької сільської ради.

                     Ти надаєш  нашому колективу ґрунтовності, строгості й надійності . На тебе завжди можна покладатися в самому скрутному   питанні. Завдяки тобі, ми з упевненістю  можемо дивитися в майбутнє. Ти – хороший працівник і прекрасна людина.. З днем народження тебе, щастя, кар’єрного  росту  і успіху  у  всьому, що тільки ти не побажаєш.

Для тебе посмішка, вітання,

Яскравих квітів ніжна розмаїть,

Найкращі, найщиріші побажання,

Що йдуть від серця нашого прийміть.

Ми хочемо радості і щастя побажати,

І неба чистого, як волошковий цвіт,

В житті ніколи прикрощів не знати,

Здоров’я зичимо міцного на сто літ!

З днем народження!.

  з повагою колектив працівників Княжолуцької сільської ради, керівники установ та організацій села.

День Захисника України та 75-ої річниці утворення Української Повстанської Армії

         14 жовтня  2017 року в селі Княжолука , що на Прикарпатті   після Богослужіння в храмі Святої Мучениці Параскеви – П’ятниці Української Православної Церкви Київського Патріархату  отець Олег Фесняк спільно з прихожанами  вийшли з корогвами  до могили  Січових стрільців та  пам’ятного знаку  Небесної сотні  для відправлення Панахиди  , відзначення  Дня Захисника України та 75-ої річниці утворення Української Повстанської Армії.

          Після відправлення Панахиди отець Олег наголосив , що сьогодні  дуже важливий день в українського народу. День Захисника України  - свято,  що відзначається в Україні 14 жовтня у день  Святої Покрови Пресвятої Богородиці ,водночас з Днем Українського козацтва.

         Українська Повстанська Армія  – це  військово - політичне  формування, що діяло в Україні протягом 1942-01953 років. Саме в жовтні 1942 року  в результаті об’єднання  окремих відділів  Української  національної самооборони, січових військових формувань ОУН була створена УПА.

           В давнину на Покрову  запорізькі козаки  вирушали на зимівлю по своїх домівках.  На  Січі залишалась тільки стала  залога із січовиків, які крім зброї нічого не мали. В ті часи основним календарем, були церковні свята – то і є козацьке свято на Покрову.

           Українська Повстанська Армія , яка постала в час другої світової війни  на Заході України проти гітлерівської  і більшовицької  окупації  українських земель, обрала свято Покрови за день Зброї, віддавшись під опіку  святої Богородиці.

           Свято Покрова – свято не тільки  народне  і  релігійне, а й національне.

           Сьогодні всі  віруючі православної та греко-католицької церкви  відзначають  одне  із багатомільйонних  церковних свят року – Покрову Присвятої  Богородиці.

           Отець Олег згадав  тих , хто загинув   на Майдані,  Криму, в східному регіоні Донецької та Луганської областей, всіх   тих, хто і надалі  продовжує  охороняти  незалежність  території українських земель від російського агресора.

Іван Проців.

На засланні.

      На дворі   січень місяць 1950 року. За вікном  холодно, морозно, а вдома тепло і затишно. Закінчуються Різдвяні свята, а  на душі важко і моторошно. Згадує   Анна Тимофіївна Проців  (Дарвай)   1937 року народження  , жителька і уродженка села Княжолука, Долинського району, Івано-Франківської області. Раптом від  страшного стукоту у двері  і вікна  нашої хати,  вся сім’я оніміла: мама – Дарвай Анна Михайлівна – 1911 р.н.;

сестра – Дарвай  (Гайнюк)  Олена (Уляна)  Тимофіївна- 1937 р.н.;

Брат – Дарвай Степан Тимофійович – 1946 р.н.;

Брат – Дарвай Павло Тимофійович – 1949 р.н. .

     Відкриваючи двері ,  ми побачили в дверях  Миколу  Шкурлея  та працівників  НКВД. Вони сказали мамі:   майно й будинок конфісковано , а ти з дітьми збирайся і бери все необхідне для виселення. Плач  та  сльози мами і крик дітей  не змогли врятувати  нашу родину. Знаючи, що нас чекає ми були  у великому страху. Хочеться жити. Хто не міг  йти .  вони  тягли  за собою, як їм не було важко. Нас затягли  в сільський клуб. Кожен тут із присутніх хотів жити,  ніхто не хотів помирати. Ноги чомусь мене не  слухалися, ледве сама рухалась, здавалось мені , що роблю чотири кроки вперед і чотири кроки назад. Мені було дуже жаль  залишати  свою хату і рідне село. Всього  на пункт збору  зігнали  двадцять дві родини з  нашого села..

       Незабаром  нас погрузили кого на підводи, кого на санки  і повезли  до тодішнього Вигодського  району, тепер селище Вигода.  Тут нас знову поселили  до клубу , куди звозили  людей   з інших селів.

     Невдовзі  до нас привели батька – Дарвая Тимофія Тимофійовича – 1903 року народження. В час коли нас висиляли з нашої хати батько знаходився на роботі в тодішньому  Вигодському  ліспромгоспі, працював у другу зміну. Але до дому , йому більше  так і не пощастило  повернутися.

     Зігнавши  нас мов стадо  в клуб  на протязі двох неділь , нас перевезли до Брошнева. Тут  знову звозили родини  з навколишніх сіл і міст , формуючи  на подальшу відправку .

   З часом нас погрузили в товарні вагони де була підлога  й стелажі. Їхали ми дуже довго. Наші вагони  постійно переставляли    до інших поїздів  по різних станціях. В дорозі були майже два місяці.  Голод, холод, хвороба і смерть  нас не покидали.

    Померлих викидували по дорозі прямо на сніг.

    В травні місяці  нас  ви грузили на кінцевій станції  у Краснодарському краї, пос. Колючки, район Решоти, участок  Губаревич.

   Ми тут були не першими. Кругом  сосновий ліс і сім дерев’яних бараків.  Посиляли   по дві три сім’ї в дві кімнати. Життя  було надто важким.  Люди тут  були з різних куточків України. Всього  тут  були дві родини росіян, десять родин українців і двадцять родин литовців. Всі вони були мов рідні. Ділилися кусочком хліба і допомагали один одному. Хліб був дуже низької якості, але й того не ставало. Кому вдалося привезти з собою пару кілограм зерна – жита, мололи на кам’яних жорнах і готовили кашу.  Чай був без цукру. Часто споживали  брикети кісілю  з хлібом.

  Батько видобував живицю , а я допомагала з мамою батькові збирати її. Менші сестра і брат сиділи вдома  бавили молодшого. Життя було нестерпним. Зарплата мізерна. Відсутність продуктів і важка праця виснажувала людей. Люди почали хворіти.

 І так тягнулося до 1953 року, до часу , коли  помер Сталін.   Не обійшла недуга  і наше поселення. Почав хворіти батько.

Цього ж року батькові дають добро на повернення в Україну без сім’ї. Та батько сім’ю не залишає.

В 1955 році народилась  сестра  Марія.

18.06.1956 року  батько помирає , лікарі діагностують  йому рак легенів. Залишилась  мама і п’ятеро дітей.

      Після смерті батька  родина з м.Болехова, м. Тернополя допомогли  нам повернутися  на Україну. Однак нам забороняли повертатися в рідне село і до рідної хати.

Пройшовши  шлях тернистої дороги,  я зрозуміла, що люди не  є злими і добрими, вони є тільки щасливі і не щасливі

      Прибувши  до рідної хати нас не реєстрували протягом року, а мама ходила відмічатися до району. Наша сім’я знаходилась під контролем.

      Хочеться вірити, що і досі на батьковій  могилі  росте червона калина, а пташки прилітають  і щебечуть йому про   свою родину . рідну Батьківщину , про неньку Україну.                            

        

1945 рік.   Дарвай  Тимофій Тимофійович  під час участі у Великій Вітчизняній Війні. Берлін.    

1945 рік.  З  права -  Дарвай Тимофій Тимофійович ,  з  ліва  - Лютан Йосиф Гнатович  під час участі у Великій Вітчизняній Війні в Берліні.

1955  рік. Друга з права Анна Дарвай  з подружками  по місцю проживання на засланні  в  Краснодарському   краю, пос. Колючки, район Решоти, участок , участок Губаревич.

20  червня  1956 року.  Втрата найдорожчої людини а родині Дарвай батька  по місцю проживання на засланні  в  Краснодарському   краю, пос. Колючки, район Решоти, участок , участок Губаревич.

20  червня  1956 року.  Втрата найдорожчої людини в родині Дарвай батька  по місцю проживання на засланні  в  Краснодарському   краю, пос. Колючки, район Решоти, участок , участок Губаревич.

1955 рік. З заді перша Анна з подружками   по місцю проживання на засланні  в  Краснодарському   краю, пос. Колючки, район Решоти, участок , участок Губаревич.

1952 рік.    Анна  Дарвай   по місцю проживання на засланні  в  Краснодарському   краю, пос. Колючки, район Решоти, участок , участок Губаревич на  річці Пойма.

06 жовтня   1953 року.  Родина Дарвай. Перша з переді з права – мати, другий – син Павло,  третій – син  Степан,  четвертій – батько,з заді з права – дочка Анна, друга – дочка Олена.   по місцю проживання на засланні  в  Краснодарському   краю, пос. Колючки, район Решоти, участок  Губаревич.

Зі слів Анни  Проців (Дарвай)

Іван  Проців