середа, 11 жовтня 2017 р.

Реабілітовані історією


       Сьогодні той час,  коли ми  можемо   дізнатися   з архівних  документів , які засвідчують  факти історичних та документально - публіцистичних   даних    про колишніх в’язнів жителів  нашого села Княжолука,  Долинського району, Івано-Франківської області, які в роки тоталітарного режиму  зазнали безпідставних покарань . Серед них :

Попович Іван  Олексійович  1930 р.н. с.Княжолука,  Долинського району, українець,освіта початкова,  проживав нелегально. Заарештований 25.04.1945 року. Звинувачення – член молодіжної ОУН. Вояк УПА.   (боївка СБ), інформатор УПА. Під час слідства захворів на сипний тиф. Перебував у Болехівській районній  лікарні 14.09.1945 р. Справу припинено у зв’язку з інвалідністю (3453 П)  (32 ст.. 350)
(Підтвердження  : 179   Біографічні довідки про репресованих   ПРИ)
Із запису трудової книжки:  Попович Іван Олексійович 1928 р.н. прийнятий в Долинську районну лікарню помічником бухгалтера 26.09.1943 року.
Попопович Іван Олексійович  разом з дружиною  Анастасією                               народили і виховали  п’ятеро дітей : син  Василь – 1955 р.н.,  син  Богдан – 1956 р.н., дочка Оксана – 19 61  р.н., дочка Ольга – 1966 р.н. дочка ,  Марія – 1978   р.н.
Помер Попович І.О. – 11.11.2012   року .

\




Гайнюк Кирило Васильович 1903 р.н. с. Княжолука , Долинського району ,українець, освіта початкова. Проживав в с. Княжолука ,  селянин. Заарештований 10.10.1947 року. Звинувачення – збирав гроші для УПА. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області  12.11.1947 року засуджений на 10 років позбавлення волі  та три роки пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований  21.02.1992 року.  (7958 П)  (-  6  ст.. 522).
(  Підтвердження  : ГАВ Долинський район  92)   
Гайнюк Кирило Васильович разом з дружиною   Фавронією  - 1900 р.н.                     народили четверо дітей . Померла дружина  на засланні : дочка  (Проців) Явдокія – 1928 р.н. , яка проживає по даний час,  син Богдан – 1931 р.н.,був на засланні ,  помер в 2015 році, дочка  Олена – 1933    р.н., померла на засланні,  дочка Анастасія – 1932   р.н. , була на засланні, померла в республіці Коми РФ.
Вивезли  сім'ю  Кирила Гайнюка   в  1950 році в Красноярський край , Нижньо – Інгарський  район, пос. Тімсет.
        В 1956 році  син Богдан одружився  з Євгенією Семенівною Петриця ,  яка  з 1946 року також перебувала на засланні з своєю  родиною . Родом вона з села   Чучмани, Буського району, Львівської області. В  1957 році в них народилася дочка Ярослава, а в 1959 році народився син Володимир.  В 1960 році  син Богдан з дружиною та дітьми  повернулися в село Княжолука.  Сімя Гайнюків була під контролем  і  в прописці відмовляли. Відправляли в інші області для проживання тільки  не  по місцю народження . Ця  формальність  тягнулася майже рік. В 1961 році  родину було зареєстровано в селі Княжолука.


1956 рік. Євгенія  Семенівна (Петриця ) Гайнюк  дружина Богдана Гайнюка  на  засланні з своєю  мамою  преша з ліва - Красноярський край , Нижньо – Інгарський  раон, пос. Тімсет. Євгенія з 1946 року також перебувала на засланні з своєю  родиною . Родом вона з села   Чучмани, Буського району, Львівської області. 

1951  рік. Гайнюк Богдан Кирилович на засланні  в Красноярський край , Нижньо – Інгарський  раон, пос. Тімсет. 

1952 рік  Дочка Гайнюка   Кирила   Явдокія 1928 р.н. з з своїм чоловіком Іваном Назаровичем Проців 1928 р.н.  ( машиніст  вузькоколійного  паровоза Вигодського ліспромгоспу) з  дочкою Ярославою 1949 р.н. та сином  Богданом 1951 р.н.


Гайнюк Кирило Васильович 1903 р.н. с. Княжолука , Долинського району Івано-Франківської області  після повернення   з місць позбавлення волі .
Перша з ліва дочка Анастасія , по середині Керило Гайнюк, з права брат Хіпольо з сином Іваном, з заді  Стефан Михайлович  Василишин.             

1957  рік.  Дружина Богдана  Євгенія  з ліва та братом Маряном   на засланні  в Красноярський край , Нижньо – Інгарський  раон, пос. Тімсет.


1959 рік Гайнюк Богдан Кирилович з дружиною Євгенією на засланні  в Красноярський край , Нижньо – Інгарський  раон, пос. Тімсет.

22 травня  1951 року.  Гайнюк Кирило Васильович 1903 р.н. в місцях  позбавлення волі.
            Заарештований 10.10.1947 року. Звинувачення – збирав гроші для УПА. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області  12.11.1947 року засуджений на 10 років позбавлення волі  та три роки пораження в правах із конфіскацією майна.


1959 рік перший з права Гайнюк Богдан Кирилович з  українцями     на засланні  - Красноярський край , Нижньо – Інгарський  раон, пос. Тімсет.


1958 рік. Гайнюк Богдан Кирилович    з братом дружини Мар'яном  на засланні  - Красноярський край , Нижньо – Інгарський  раон, пос. Тімсет.


1956 рік. Весілля Гайнюка Богдана та Євгенії Петриця  на засланні - Красноярський край , Нижньо – Інгарський  раон, пос. Тімсет.

Гайнюк Василь Йосипович  1921 р.н.  с. Княжолука,  Долинського району, українець, освіта початкова.                                                                                              Проживав в с. Княжолука селянин. Заарештований 17.01.1945 року. Звинувачення – член ОУН, придбав пістолет який хотів передати  для УПА.
 Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської області  29.06.1945 року. Засуджений на 10 років позбавлення волі  та п’ять  років  пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований  02.06.1992 року.  (9048  П)  (12   ст.. 585).
(Підтвердження  : 175       Біографічні довідки про репресованих )
Гайнюк В.Й. проживав з дружиною  Марією (Марією Гарасимюк)   1926   р.н.
Марії Гарасимюк:
Заглянемо  на нашу Україну,
По бойових пройдемося шляхах.
Поклянемося на святу руїну,
Заховану в похилених хрестах.
(Норильськ 1954 р. )
(1997 р. Петро Підлетейчук).
               Всі вони захищали українські землі та  українське населення  протягом чотирьох років з відділами польського підпілля,     НКВД, німецького вермахту та  польської регулярної армії.
              Члени УПА  були дисципліновані  та з чіткою командною вертикаллю. Вони  йшли в армію за наказом трагічної долі, а не за  політичним  наказом  зверху. Плата за їхню  боротьбу була надто страшною.
             Понад п’ятсот чоловік  закатовано та засуджено на смерть. Понад тисячу п’ятсот чоловік  загинуло в боях. Частину з них пере поховано,    а  більшість  з них немає і по даний час могили.
            Завдяки   Українській ї Повстанській  Армії  не вдалося чужинцям  виселити українців з етнічних земель, а також  їхніми силами  було стримано  ще більшу трагедію українців, тобто ще більше знущання.

Іван Проців

Родинна гілка
Мій  край,   неначе  рай
З роси  й води  тут розростаються сади.
У давнину хати біленькі виростали,
Соломяні  дахи їх прикрашали.
На  стриху  айсти гнізда будували,
А  прадіди й діди ,
Поля хлібами засівали
І спин своїх не розгинали.
Такі важкі часи бували .
Родинні  гілки  виростали.
Століття  вже пройшли ,
Історію   минулого
В архіви занесли.
І  щоб потомки виростали
В майбутнє поколінню передали.
Та час так все змінив,
І край родинний,
Вже по новому  зажив.
Та все,  що нині є,
Ми в праці збудували,
А друзів завжди на порозі
Із  хлібом й сіллю зустрічали,
Добро і щирість дарували,
Бо це нам предки передали.
Любов до нашої землі
З предвічна прив’язали .
Родинну гілку  по життю
До вічно шанували.
Жовтень  2017р. Вірш присвячений  дідусеві Кирилу Гайнюку.

Автор - онук Іван Проців.

Немає коментарів:

Дописати коментар