середа, 13 листопада 2013 р.



Презентація книжки «Стежками минулого»


    
        08 листопада 2013 року в залі засідань адмінбудинку сільської ради відбулася презентація книжки «Стежками минулого», в якій взяли участь:
Остап Васильович Дзеса - заступник голови Івано-Франківської обласної  ради, депутат обласної ради, Мирослава Ружевич  -  голова Долинської   районної  організації   професійної спілки працівників культури, Янковський Степан Степанович  - почесний голова «Просвіти»,  Михайло Васильович Пенгрин - директор Княжолуцької  ЗОШ І-ІІІ  ст., автор  книжки «Історія села», Ігор Богданович Беляк – голова Княжолуцької  сільської  ради,  Михайло Довжанський  - отець Української  Православної Церкви Київського Патріархату Святої Мучениці Параскеви - П’ятниці,  Володимир Петрович Іванишин - директор Долинського ЛВУМГ, депутат районної ради,  Федоришин Марія Іванівна, 1931 р.н. – дочка загиблого від рук НКВД, Винник Марія Іванівна, 1928 р.н. – очевидець репресій, Голуб Іван Матвійович, 1922 р.н. - військовий 1945-1946 р.р., Антолик  Галина Корніївна, 1956 р.н. – дочка політично судженої Василишин Ірини Іванівни, Проців Ганна Тимофіївна, 1937 р.н. – з родини тих, хто були вивезені на Сибір, депутати та члени виконавчого комітету сільської ради, жителі села.
      Ведочою програми була Мирослава Мирославівна Ружевич.
      Над мультимедійними слайдами щодо презентації книжки «Стежками минулого»  працювали працівники сільської  бібліотеки  Марія Бабінчук та  Любов Яремко.
      Народний фольклорно-етнографічний аматорський колектив «Барви Прикарпаття» під керівництвом художнього керівника Петра Дякуна вітав присутніх піснями, які також звучали і у виконанні  наймолодшої учасниці колективу, вокальної солістки Марії Надіївської.
       Присутні ознайомитись з мистецькими витворами художньої різьби Василя Красняника, Ольги Проців та  ручною вишивкою рушників,  ікон, подушок, заповіту Шевченка вишивальниць Людмили Джус, Марії Федоришин,  Оксани Могитич.
Книга  «Стежками минулого»  присвячена 130-річчю Української  Православної Церкви Київського Патріархату святої мучениці Параскеви-П’ятниці  села Княжолука, Долинського району , Івано-Франквської  області.
Тут можна  дізнатися історію заснування села  Княжолука, як населеного  пункту, про тяжке становище селян за часів панування золотоординських завойовників, угорських феодалів, австрійських баронів та польської шляхти, розповіді старожилів про навколишні  хутори – Ровенька,  Малинів, Кам’янка, Дебелівка.
Про  Святу Мученицю  Параскеву  П’ятницю, яка  народилась, жила і постраждала в м. Іконі (Лакаонія)  та  церкву Святої Мучениці Параскеви-П’ятниці в селі Княжолука, яка стоїть просто неба, як геніальний витвір народних майстрів,  стиль якої відображає щиру побожність та високу естетичну свідомість українського народу.
Як  сільська громада  вірних  православного віровизначення,  підтримує  живий зв’язок зі  своїм  парафіяльним храмом cвятої мучениці  Параскеви-П’ятниці,  дбає про  стан  Церкви  та споруди , які належать  їм  та  твердження про те, що  парафіяни  щиро дбають про стан Церкви,  матеріально і духовно підтримують  настоятеля парафії. Самі парафіяни  села постійно  беруть участь в церковних  богослужіннях, регулярно сповідаються і причащаються , а також  зберігають церковні приписи.
З Божим благословенням, фінансовою та матеріальною підтримкою керівників підприємств, установ села, голів парафіяльної  ради  та парафіян села покращується наша святиня, церковне подвір’я, резиденція, могила Січових  стрільців, сільське кладовище.
В даній книзі говориться про історію життя гр. Павлів  Катерини  Костянтинівни, 1914 р.н., яка я досить цікавою та водночас нелегкою, про німецьку колонію та поселення, про  теплий спомин, який  залишив по собі німець на прізвище Мошман, який збудував у селі  млин у 1922 році, який  з  дружиною виховали вісімнадцять дітей, дев’ять з яких у молодому віці взяла на вічний спочинок земля. Шістьом синам, яким судилося жити, батько побудував кожному по млину.
Також йдеться про те, як в умовах австрійського і польського панування в с. Княжолука, залишалося нерозв’язаним питання освіти і діти простого селянина були позбавлені можливості одержати хоча б елементарну освіту, як  справжній сподвижник народної освіти, енергійний і талановитий педагог, людина передових поглядів, яка прагнула дати світло знань бідному людові, Площанський взявся за будівництво нової школи   в 1926-1928 роках, про приїзд 1939 року в село молодих спеціалістів вчителів із східної України, та про вчителів всіх поколінь місцевих та навколишніх сіл і міст Долинського  району, про службу в армії польського та австрійського війська, ремесло  і творчість односельчан, їх зайнятість за професіями.
Традиції, які збереглися і до сьогодні, як  працюють в сільському клубі   гуртки аматорської творчості, а саме: вокальний гурток, де задіяні люди різних вікових категорій, гурток художнього читання - це талановиті діти, які багато виступають на сцені села, а також приймають участь у різних районних конкурсах, драматичний гурток постійно радує нас своїми завжди цікавими та веселими, а іноді сумними виставами.  
Культурно-масову роботу, яка спрямована на відродження та пропаганду національної культури,  національних традицій. Як  організовуються  та проводяться  різноманітні масові заходи до державних свят, за народним календарем, вшановуються  на дому ветерани  війни, старожилів села та людей з будинку перестарілих.
Про  учасників  народного фольклорно-етнографічного колективу «Барви Прикарпаття»,  культуру,  надбання народу, як  вивчаються  його  звичаї та обряди, ведеться робота по спрямуванню світогляду духовних і моральних цінностей молоді, відродження забутого.
Про небайдужість  місцевих  жителів села щодо покращення умов проживання та соціально-економічного й культурного  розвитку.
В книзі також висвітлені фотографії сільських вулиць.
Говориться і про досягнення  наших односельчан, про  людей, які віддали себе  науці, творчості й роботі, розповіді про 1945 рік, вірш «Спомин» , - прожите батьківське  важке  життя та наказ дітям. За рядками вірша  - «Моя Україно»  дізнаєтесь  про турботу  бабусі  Олени  за онукою. Про важкі часи   членів «Просвіти»  1940-1945 років та  звірячі знущання   працівників  НКВС над ними  та їхніми  родинами, колегами , борців за волю України.
Сказано і про досягнення органу місцевого самоврядування, взаємозв’язок  з громадою, про установи, підприємства та організації  села та  тісний  взаємозв’язок з  сільською  громадою.
Автор  книжки «Стежками минулого» Проців Іван Іванович 06 липня 1956 року народження. Народився с. Шевченково. Закінчив Княжолуцьку восьмирічну школу.
В 1973 році  здобув  середню освіту   в  Долинській середній школі № 2 та закінчив Долинську дитячу художню школу. В 1977 році здобув базову вищу освіту.
Всю свою трудову діяльність присвятив  з 1973 року  у Вигодському лісокомбінаті на посадах  від робітника до керівника відділу лісових ресурсів заводу ДВП,  з них 11 років в органі місцевого самоврядування.
Місце роботи – заступник сільського голови з питань діяльності та роботи виконавчого комітету Княжолуцької  сільської  ради. Одружений. Має троє дітей, семеро онуків. З  18 червня 2012 року  засновник в Княжолуцькій сільській раді  – Блогу Княжолуцької сільської ради.
Учасник народного аматорського фольклорно-етнографічного колективу «Барви Прикарпаття».
Нагороджений грамотами органу місцевого самоврядування Княжолуцької  сільської  ради: за багаторічну сумлінну працю, вагомий особистий внесок  у розвиток культури  з нагоди святкування  Дня сала  та аматорів  народного мистецтва;  за сумлінну працю з нагоди відзначення  святкування Дня села та особистий внесок в розвиток культури;
за професійну майстерність з нагоди святкування  10- річчя заснування  аматорського колективу «Барви Прикарпаття» в день святкування  618 річниці  Дня села;  за активну участь  в обласному конкурсі  проектів  та програм розвитку місцевого самоврядування  «Громада кращого довкілля».
Прозвучала від  автора подяка автора  за підтримку  видавництва книжки «Стежками минулого» , яка присвячена  130- річчю   Української Православної Церкви  Київського Патріархату  святої мучениці  Параскеви-П’ятниці.
Тим хто дорожить  і поважає святиню , історію заснування села, цінить односельчан, допомагає у розвитку села та культурно-масової роботи, яка спрямована на відродження та пропаганду  національної культури, національних традицій, соціально-економічного та культурного розвитку. Серед них: Титиш Василь Пантелеймонович, Коломієць Анатолій Анатолійович – директор ТзОВ «Уніплит», Іванишин Володимир Петрович – директор лінійного виробничого управління магістральних газопроводів, Проців Ігор Іванович, Церковна управа УПЦ КП св. муч. Параскеви-П’ятниці, Княжолуцька сільська рада.
    Автором вручив запрошеним книги «Стежками минулого», а на закінчення всіх пригощали національними стравами домашньої кухні.










Немає коментарів:

Дописати коментар