Історія вічності.

          Кур’ята Віра Георгіївна  народилася 02 грудня 1925 року  в Житомирі в багатодітній сім’ї   військового  Бахмутова Георгія Юхимовича. В сім’ї налічувалось  п’ятеро дітей,  а Віра була другою дитиною. Нелегкий шлях  дитинства випав на її долю.  Ось 1941 рік, полум’я війни  вже  вирувало декілька днів. Ворожі війська  захоплювали міста і села  . Тисячі людей гинули . Народ повстав  на захист своєї Вітчизни. Несподівано  ворог  підходив  до Житомира, гуркіт  і постріли  збентежили кожного , як і кожного українця. Усьому місту довелося йти далеко в  ліси. Тодішня семикласниця, учениця  школи  села Новий  Завод  Віра,  стала  на захист своєї Батьківщини в  третє партизанське з’єднання  –  Маликова під командуванням Славіка в лісах  Явна, Баранівського  району  на Житомирщині. А  батька  дівчинки Георгія  Юхимовича  Бахмута  забрали  на захист Батьківщини відразу з роботи, він залишив  багатодітну сім’ю з дружиною, так і не повернувшись  додому . Народившись в сім”ї військового , Віра постійно  з  своєю родиною переїжджала з місця на місце по призначенню служби батька. Після вторгнення німецького війська,  зимою 1941 року,  сім”я Віри була вигнана на сніг, але завдяки  оточенню своїх людей їх розмістили в приміщенні лісництва села Новий Завод. З болем  в серці  містяни покидали Житомир.  Цілими  родинами  жінки з дітьми  ховалися в лісах , а чоловіки збиралися в партизанські загони і боролися  із загарбниками. Мов  павутиння в  лісах  Явни   розкидались   сирі і темні землянки  в партизанських загонах , що і не давало можливості  ворогу захопити  Житомир. Однак двічі   німецьке військо  вторгалося в місто та постійно отримувало поразку  завдяки  героїзму наших побратимів. Маючи  шкільні технічні навики,  її брат Олександр 1923 року народження  конструював  радіоприймач, де вони разом прослуховували  передачі Кремля  та доносили до місцевих . Саме це і послужило їм стати їх   зв’язковими , а  брату  згодом  вступити в партизанський загін радистом.

     

     Жорстоке поводження  загарбників з тутешніми вбитими земляками та військовими , не надання доступу до  вбитих, поранених , які сутками  стікали кров”ю, породжували ненависть  до себе в місцевих жителів. Саме це породжувало мужність  і безстрашність до знищення ворога на  рідній українській  землі. Партизанські загони  боролися з фашизмом , доповнюючи  військову техніку  вогнем  люті і ненависті  до загарбників, завдаючи їм ударів, що знищувало їх присутність на житомирщині. Сотні ранених та закривавлених отримували від  Віри  першу медичну допомогу. Саме це дало їй можливість  почути себе потрібною на війні із ворогом.  Біль, стогін  цілодобово в лісах  не зламали маленьку дівчинку. Вона віддавала себе повністю  в справі  медичної допомоги.  Не гаючи вільного часу, вона  доносила в партизанській загони  вкрай важливі інформації. І чим далі була війна, тим більше люди усвідомлювали велич народного подвигу, а ще більше  - ціну перемоги. 

       

        В 1944 році  Віра Георгіївна була назначена  начальником  відділення зв’язку  в селі  Новий Завід  та стала на весільний рушник  і поєднала свою долю з  Альфредом  Івановичем 1925 року народження , з яким народила і виростила четверо дітей. Постійна робота , господарка, виховання дітей- так і проживала Віра. В 2004 році вона стала вдовою, а в 205 році переїхала до дочки Аліни Олійник  в  західний регіон України на Прикарпаття  в село Княжолука . Тут вона живе і милується  життям, просить в Бога здоров’я. Бо старість, інвалідність  та  недуга не дають  можливості пересуватися, відвідувати храм Божий.  Попри все радіє своїм дітям,  восьмим онукам та восьмим правнукам.   

      Адже  війна – гори і сльози. Мільйони  людей  перейшли через це пекло, через випробовування і муки  важкої війни. Десятки років промайнуло  з  часу закінчення війни , а пані Віра   залишилась по сьогодні  і пам’ятає цей жах , та  сторінки  минулого  ніколи не витерти з пам’яті. І сьогодні Віра Георгіївна  вірить,  що сьогоднішнє покоління не  забуде  тих, хто подарував  усе, хто  ціною свого життя  подарував  час сьогодення. А нагородні листи, подяки, значки і медалі  для неї, як спогади минулого.

 Іван Проців.

Місцеве самоврядування.

            Ось і минув  день нових змін. Хтось залишає  позаду  не аби яку  довгу дорогу роботу в органах місцевого самоврядування, а інші  беруть присягу бути на цій ниві,  бути вірним народу і працювати на  його благо. Саме  так пройшла  перша сесія  восьмого скликання Княжолуцької сільської ради.  Сільська виборча комісія  в складі  Світлани Бабінчук та Марії Гуйван  урочисто вручили посвідчення  новообраним  сільським депутатам та сільському голові Віктору Мальону.  В свою  чергу  Віктор подякував  односельчанам  за  довіру і запевнив, що прикладе  максимум зусиль , щоб виправдати їхню  довіру, а село було б одним із кращих. 

       В  порядку роботи сесії  доведено до відома  присутніх  про створення  більшістю депутатів  депутатської фракції  «Рідне село», яку очолює  депутат виборчого округу №6 Іван Проців.

       

Не обмежуючись своїм часом, на сесію прибув депутат Івано-Франківської обласної ради Остап Дзеса. Він доповів про досягнення  та плани  будівництва нашого регіону. Особливу увагу  приділив  стадії завершення   першого корпусу новозбудованої школи в селі Княжолука.  Вдячний виборцям за довіру. Навів приклади про тісну співпрацю з сільським головою  Ігорем Беляком  та органом  місцевого самоврядування вцілому, і буде працювати над тим , щоб і надалі новобраний голова  та депутатський корпус співпрацювали разом. Адже попереду  будівництво другого корпусу  школи, завершення будівництва будинку культури.

    

  Понад  тринадцять  років,  будучи   депутатом   Долинської районної ради, Волидимир Іванишин , колишній начальник, а сьогодні заступник начальника Долинського ЛВУМГ, розповів про  спільні зусилля досягнутого    в  соціально  економічному  та  культурному  розвитку села. Бо тільки спільною працею органу місцевого самоврядування  з органами  вищих рівнів можна досягти не аби яких успіхів. Дякував  колишньому керівництву  на чолі  з сільським головою Ігорем Беляком і вирить, що новообраний орган  місцевого самоврядування села на чолі з Віктором Мальоном  буде працювати на користь  сільської громади.

     

 

 Із заключним словом виступив  сільський голова попередніх скликань Ігор Беляк, потиснувши руку новообраному сільському голові Віктору Мальону. Побажав йому разом з депутатським корпусом  і надалі працювати в плані соціально-економічного та культурного розвитку села. Також  дякував  виборцям , колишньому  депутатському корпусу  , членам  виконавчого  комітету, керівникам установ, організацій, депутатам  районного та обласного рівня , які сприяли  у вирішенні  планів соціального та культурного розвитку села. А саме,  Комітетом Верховної Ради України   - в  2011 році   орган місцевого самоврядування   нагороджено медаллю  з питань  державного будівництва та місцевого самоврядування;   орган місцевого самоврядування  ввійшов в книгу  «Місцеве самоврядування України  від краю до краю», третє видання; нагороджено грамотою з питань державного будівництва та місцевого самоврядування – За вагомий внесок у розвиток місцевого самоврядування та зміцнення української державності  ; розпочато будівництво будинку культури; в стадії завершення будівництво першого корпусу школи І-ІІІ ст.; реконструйовано потоки Саджава, Дунаєць, Млинівка з метою запобігання  затоплення житлових будинків та  сільськогосподарських земель;  двічі проведено берегоукріплення річки Свіча; прокладено тверде покриття по вул. Промислова, Визволення, Хмельницького ;  80% освітлено сільські вулиці,   встановлено  вісім автобусних  стоянок; встановлено пам’ятник Небесній сотні; збудовано 16 площадок під контейнери ТПВ, придбано 75 контейнерів під ТПВ; в адмінбудинку сільської ради встановлено санвузол, проведено заміну вікон і дверей, встановлено євроопалення, переведено опалення адмінбудинку на тверде паливо;  проведено капітальний ремонт  приміщення сільського клубу з новозбудованим парадним входом, придбано в приміщення сільського клубу театральні крісла , два види сценічних костюмів для аматорського колективу;  фольклорно-етнографічний колектив «Барви Прикарпаття» здобув народного; відновлено життєдіяльність сільського кладовища;  постійний ремонт грунтових сільських вулиць; збудовано пішохідний місток  протяжністю 30 м/п . з вул. Долинська на вул. Дебелівка;  встановлено кабельний інтернет; проведено впорядкування сільських вулиць , встановлено таблички  з  назвою  вулиць  та номерним знаком будівлі;

Завдяки заступнику сільського голови Івану Проціву  сільська рада брала участь в проектах обласних конкурсів  і отримала  в 2012 році   Диплом третього ступеня переможця першого обласного  конкурсу  «Громада кращого довкілля» і отримала 50 000 грн., в 2013 році  диплом  переможця другого ступеня обласного конкурсу  «Краща етнокультурна громада» в номінації «Етнокультурний регіон Бойківщина» і отримала 100 000 грн., в 2014 році Диплом третього ступеня , третього обласного конкурсу «Громада кращого довкілля» і отримала 50 000 грн., в 2015 році  Диплом першого ступеня  четвертого  обласного конкурсу «Громада кращого довкілля» і отримала  150 000 грн.

  Саме кошти місцевого самоврядування, кошти з державного бюджету та кошти від обласних проектів  дали можливість досягти  цього успіху.

Іван Проців

Творча наснага.

     

   На дворі затягнуло холодним вітром, закружляло  жовте листя з дерев і рознеслось по всіх стежинах  Долинщини,  а  сонячне проміння ледь пробивалося  через щілини хмар, освітлюючи небесні простори. Тим часом народний  аматорський фольклорно-етнографічний колектив «Барви Прикарпаття»  з наповненим кошиком народних українських  пісень  та в’язанкою  українських пісень  поспішав на участь в районній  концертній програмі  народних колективів,  присвяченої Дню працівника культури  міста  Долина. Під бурхливі  оплески  зустріли  присутні  в залі проведення  святкової програми  цей колектив в супроводі народних інструментів  під керівництвом художнього керівника Марії Надіївської та аматорів  Ганни Проців,  Надії Шимків, Ганни Мельникович, Марії Бабінчук, Любові Яремко,  Марії Мальон,  Григорія Сича, Івана  Проціва.

         Марія  Надіївська не тільки художній керівник, а й солістка народного колективу,   яка покорила своїм  голосом  всіх учасників  святкового дійства.  В знак  багаторічної  творчої праці  працівників сільського клубу села Княжолука   районним відділом культури   з нагоди святкування Дня працівників культури  нагороджено грамотою. В залі  багато зібралось   працівників культури району  та аматорів народного мистецтва а також його шанувальники.  Кожен  із колектив,  які брали участь в святковому дійстві,  привезли з собою крім пісень, народні  мистецькі  витвори та  витвори домашньої кухні.  

Учасників свята  вітали    керівники  відділу  культури, Долинської РДА  та   духовенства.

Іван Проців.

На виборах 25 жовтня 2015 року

Іван Проців

Хоробрі серця України.

     

Вперше  вся Україна святкує День захисника України  14 жовтня разом з святом Покрови Присвятої Богородиці та Українського Козацтва.

       Саме  про це пролунало у віршах  учасників гуртка художнього читання  при сільському клубі  перед початком святкового заходу в залі засідань адмінбудинку сільської ради. Серед  учасників  Соломія Фединяк,  Ірина Гайнюк,  Юлія Камишан, , Леся Ковердан, Ірина Денисів, Зоряна Гайнюк під керівництвом завідувача  сільським клубом Марії Мальон.

        Заступник сільського голови Іван Проців зробив  презентацію  стенду «Хоробрі серця України», на якому висвітлено  події  здобуття незалежності України 2013 - 2015 року, в яких брали  безпосередньо участь жителі села, також заслуги громади, волонтерів, військовослужбовців  та  надзвичайно важливий внесок  громади , військовослужбовців в подіях, які відбувалися в зоні АТО на сході України.

        Також Іван Проців доповів що :

  День захисника України – свято, яке перетворилося  із Дня Радянської армії на всеукраїнський народний чоловічий день, яке ще виникло  у 1918 році , як  день народження  Червоної Армії в часи перемоги    під Нарвою та Псковом  над німецькими військами. Це свято, що відзначається 23 лютого в деяких країнах колишнього СРСР. Встановлене в 1922 р., як «День Червоної Армії і Флоту» з 1949 до 1993 рр. носило назву «День Радянської Армії і Військово-Морського флоту». Після розпаду СРСР свято продовжують відзначати у низці країн СНД, а в  Україні було офіційно встановлено 23 лютого 1999 р. Указом Кучми Леоніда Даниловича, другого Президента України «Про День захисника Вітчизни», де  було зазначено: «Враховуючи численні звернення громадських організацій, ветеранів війни, та з метою сприяння патріотичному вихованню молоді, постановляю: установити в Україні свято - День захисника Вітчизни, яке відзначати щорічно 23 лютого». Указом Президента України Петра Порошенка 14 жовтня 2014 року, натомість запроваджено День захисника України.

      Цей день уособлює прекрасні людські якості – відвагу і мужність, за покликанням – обороняти рідні землі .

      В цей день  ми з вдячністю згадуємо і вітаємо  всіх, хто захищає і продовжує захищати  національні інтереси та безпеку нашої України  і традиційно вшановуємо всі покоління , які є прикладом  вірності і героїзму, захищаючи цілісність нашої держави.

       Коли на долю  українців усіх поколінь впало багато випробувань, вони з гордістю долали їх, захищаючи землі України, свою оселю. І вірить,

що це свято, насамперед, данина  героїчним традиціям нашого народу, вияв любові і пошани до тих , хто у кровопролитних битвах  захищає Україну, відстоює її незалежність. І ми завжди пам’ятаємо і на далі не забудемо  їх хоробрість і відданість в ім’я майбутнього і робитимемо все можливе  для того,  щоб оточити увагою і турботою наших воїнів. І в пам’яті  нашій зберігаються усі  героїчні подвиги багатьох поколінь воїнів – захисників, їх безмежна  любов і відданість до рідної землі, до України.

     Сільський голова Ігор Беляк зачитав розпорядження про нагородження  з нагоди    відзначення  Дня захисника  України   нагородити грамотами  за успішне виконання бойових завдань  в зоні АТО  військовослужбовців  - Половка Сергія Степановича, Бунчака Тарраса Зіновійовича, Надіївського Зеновія Михайловича, Антолика Віталія Васильовича, Яциняка Володимира Михайловича, Семківа Василя Івановича, Марчака Василя Васильовича, Мельника Івана Васильовича, Бабінчука Андрія Кіндратовича, Голуба Степана Васильовича, Площинця Ігоря Ігоровича, Мельника Ярослава Анатолійовича.

- за презентацію стенда     «Хоробрі серця України» -  заступника сільського голови  Проціва Івана Івановича.

     Також сказав, що орган місцевого самоврядування виділив  кожному із них грошову допомогу та забезпечить земельними ділянками під будівництво.

Переживання , біль  і тривога  стиснули груди , а  очі  наповнені сльозами. Так Галина Корніївна Антолик,  мама учасника АТО Віталія, отримала грамоту від сільського голови Ігоря Беляка.

      Працівники сільської  бібліотеки  Любов Яремко та Марія  Бабінчук  в сільській бібліотеці  для присутніх  підготовили   виставку   «Покрий , Покрово, щастям Україну», а також  викладку   літератури  про Українське Козацтво та  захисників України.

     На завершення сільський голова Ігор Беляк подякував всім присутнім за участь в проведеному заході, побажав добра та миру на всій українській землі .

Іван Проців.

Дорогою правди.

  

Починаючи  з   17 жовтня 2008 року,  окремі  жителі села  перебивають  пороги всіх інстанцій  України від найнижчого до найвищого рівня  , щоб покращити умови навчання  учням в школі  та одночасно  вирішити питання  відкриття  дитячого садочку. Про що протягом цього періоду висвітлюється  в різних  засобах масової інформацій. Однак  на даний  час на завершенні будівництва  першого навчального корпусу новозбудованої школи , робітникам будівництва  почала перешкоджати  працювати група людей , яка не зацікавлена в  будівництві школи  в тому числі і   педагог, заступник директора Княжолуцької ЗОШ І-ІІІ ст.. Бойченко Ольга Володимирівна, чим і   підтверджується  її підпис  на заяві разом з цією групою людей , яка звернулася до голови Долинської РДА 06.10.2015 року, щодо  вжиття  заходів   по неправомірних діях   сільського голови Ігоря Беляка. Ігор Беляк  буцімто  одноосібно  прийняв  рішення  прокладання труб  для стічних вод  від новозбудованої школи у межах  села. Чим і стурбовані вони , оскільки  ці  води є небезпечними, і всі ці види робіт  проводяться  без погодження відповідних інстанцій.  Не забарившись з відповіддю   07.10.2015 року на зустріч з громадою села приїхали представники   Долинської  районної державної адміністрації  та  Івано-Франківської обласної державної адміністрації . 

Також на зустрічі з громадою  були присутні  сільський голова Ігор Беляк  та  директор школи Михайло Пенрин. На зустріч   запрошувались заявники.  В  телефонному режимі  Ольга Бойченко  відмовилась  брати участь.

Через нехтування  приїздом  представників  районної та обласної держадміністрацій, місцевого органу та дирекції школи  ,  громади села  - жителі села (активісти, батьки , батьківський комітет школи )  звернулися  в письмовій формі до районного відділу освіти та директора школи про негайне звільнення  з роботи Ольги Бойченко  за не знання  своїх прямих обов’язків , як заступника директора школи та педагога у вихованні та навчанні дітей за дезінформацію серед громади. Вона своїми діями скомпрометувала роботу  педагогічного колективу Княжолуцької школи та громаду села. А також звернулись до директора школи  провести роботу серед  педагогічного колективу  школи ,  щодо виконання  своїх  прямих обов’язків  як педагогів  в роботі з  учнями  та  батьками, про участь в громадському житті села.

Жителі села запевнили, що   не залишать  такі дії  поза увагою, і не  стануть  осторонь та не допустять  змішування державного будівництва  нової школи з політичними перегонами по виборах до місцевої  ради.

Інформацію  про  прокладання стічних труб на вихід  технічної води від очисних споруд школи  спотворили  на казна що, це і породило скандали    окремих жителів села з  керівниками та робітниками виконання робіт, органом місцевого самоврядування та активістами. Саме це привело до затримування прокладання стічних труб, а не до  підривання авторитету сільського голови Ігоря Беляка, по принципу «чим гірше» тим «краще». 

Іван Проців

Любов до родинного краю.

     

                                                  

    Вже на дворі  дні осінні  закружляли, листя в золотистий колір  фарбували, а в  село  Княжолуку  на батьківські  пороги  із далекої дороги,     з Німеччини  син, онук засновника водяного  млина  Олівер Мосман  - 1975 р.н.    (OLIVER  MOSMANN)  з делегацією  поспішали.    

       Батько Олівера походив із багатодітної сім’ї , яка  проживала в с. Княжолука і налічувала  18 дітей, з  яких   доcягли   повноліття  тільки  дев’ятеро . Водяний млин його дід почав будувати в 1913 році , а в 1922 році вже  був задіяний до роботи.        

    І ось  16 вересня  2015  року Олівер  вже на порозі  своїх предків .  Спочатку вони завітали  в приміщення адмінбудинку  сільської ради до органу місцевого самоврядування  та приміщення сільської бібліотеки . Тут вони отримали не  аби - яку інформацію  щодо історії села  та  його соціально-економічного   розвитку. Чим вони були  дуже  вражені, що з 1998 року , коли вони тут були, село дуже змінилося і розбудувалося. І твердили, що село змінюється, стає більшим і красивішим. У свою чергу  княжолучани   зазначили , що раді іноземним гостям завжди. І дуже раді їм за ту любов  до батьківських  порогів, що залишились  ними на  землях неньки України. І надалі  сільська громада сподівається, що цей досвід переймуть всі, кому не байдужа історія   родинного коріння.  Під час відвідування  порогів шкільних буднів Олівером,  учні школи зустріли  його  в  українському національному одязі з хлібом і сіллю на вишитому рушнику,  вшанували його приїзд .  Педагог Надія Масілій  разом з учнями та  директором школи Михайлом Пенгрином  провели зустріч  з гостями серед шкільного подвір’я, а  педагог  німецької  мови Феня Миклаївна Смолій  в колі гостей, учнів і всіх присутніх  перекладала  розмови гостей  та  всі запитання присутніх.  Безмежно і приємно  вразило гостей, що учні школи вітали їх  на німецькій та українській мові. Феня Миколаївна  донесла до гостей про успішність нашої школи, про методику  вивчення учнями іноземної мови, а також провела хвилини зустрічі в класі німецької мови. А на завершення зустрічі  Олівер вручив в подарунок  директору школи М.Пенгрину для учнів  футбольний м’яч  з його ж  автографом .  На згадку про час перебування  його  в Княжолуці він отримав  від автора Івана Проціва  книжку  «Стежками минулого», чотири відеодиски з піснями місцевого  народного аматорського  фольклорно-етнографічного колективу «Барви Прикарпаття»  та  книжку від автора Михайла Пенгрина  «Історія села».      

     Він  цікавився, як  використовуються  учнями посібники з німецької мови,  халати  для працівників  кухні  та  кошти для  приведення в належний  вигляд приміщення млина  (історична пам’ятка )  гр. Яциняком Богданом Миколайовичем  за вручені  його  батьком  паном Мосманом  в 1998 році. Олівер зустрівся з власником  водяного млина  Мосмана  громадянином  Б.Яциняком. Разом з делегацією  він побував  в приміщенні млина  та кімнатах проживання його родини, де зробили  відеозйомки стану історичної споруди.                                                        

      Зарубіжні  гості  приємно вражені  гостинністю та щедрістю  громади  села. Про це вони розповідали в ході  розмови  під  час відвідування  історичних місць села.   

                                                                                                

Іван Проців